Анонс | Новини | Монастирі Києва | Храми Києва | Фотогалерея | Карта сайта
Укр | Рус
Рекомендуємо

Image
Image Монастыри и храмы Киева
Монастыри и храмы УПЦ
Image
Украинский хостинг, сайт бесплатно, раскрутка сайта бесплатно. Киевские Митрополиты

Яндекс.Метрика

 
Свята Євхаристія у Православному Переданні називається “Таїнством Таїнств”, або “Таїнством Царства”. Вона  — серце церковного життя, джерело і мета всіх церковних учень і установ.

Справжня присутність Христова

Слово “євхаристія” означає “благодаріння, подяка”. Так називається не тільки Священна Трапеза  — хліб і вино, а й уся справа церковного зібрання: молитви, читання Святого Письма і виголошення Слова Божого, згадування Христа і причастя Його Тіла й Крові, адже загальне значення Господньої трапези є благодаріння Богові у Христі та Святому Дусі  — за все, що Він зробив у творінні, спасінні й прославленні світу.

Таїнство Євхаристії також називається Святим Причастям, тому що воно є містичною причетністю людей до Бога,  один до одного, до всього людства і до всього, що тільки існує через Христа у Святому Дусі. Причастя подається всім членам Церкви (враховуючи охрещених і миропомазаних немовлят) завжди у двох видах: у хлібі та у вині, і приймається як справжня присутність Христова, як Його істинні Тіло і Кров.

Православна Церква відкидає вчення про те, що євхаристичні Святі Дари  — це лише інтелектуальні та психологічні символи, інакше під час звершення Літургії і Причастя людей закликали б просто думати про Іісуса Христа і прилучатися до Нього “у своїх серцях”, і тоді Євхаристія  була б зведена до звичайної трапези, де єднання з Богом звершується тільки на уявному рівні. Однак, говорячи про євхаристичні Дари, Православне Передання все ж таки часто використовує термін “символи”, а літургійну Жертву називає “духовною і безкровною”. Церква користується цими словами, тому що у Православ’ї реальне, справжнє, дійсне не протиставляється символічному, духовному чи містичному. Навпаки, вся дійсність  — світ і сама людина  — є реальною лише остільки, оскільки вона символічна й містична, оскільки вона сама може являти і відкривати нам Бога.

Через прийняття хліба і вина, містично освячених Святим Духом, через Христа, Який Сам є “хліб життя” (Ін. 6: 35),  — ми досягаємо справжнього причастя  Богу: “Я — хліб живий, який  зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу” (Ін. 6: 51).

“Якщо не будете споживати Плоті Сина Чоловічеського і пити Його Крові, то не будете мати життя в собі” (Ін. 6: 53) “Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому” (Ін. 6: 56) — цими словами Господь зазначив абсолютну необхідність для всіх християн участі в Таїнстві Євхаристії.

Саме Таїнство було встановлене Господом на Таємній вечері: “Іісус узяв хліб і, благословивши, переламав, і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте; це є Тіло Моє. І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мф. 26: 26–28).

Як учить Свята Церква, християнин, приймаючи Святе Причастя, таємничо з’єднується із Христом, бо  кожна частинка роздробленого Агнця містить у собі всього Христа.

Незмірним є значення Таїнства Євхаристії, осягнути яке нашим розумом неможливо. Воно запалює в нас Христову любов, підносить до Бога серце, зароджує в ньому чесноти, стримує напади на нас темних сил, дарує стійкість проти спокус, оживляє душу й тіло, зцілює їх, дає їм силу, зрощує чесноти — відновлює в нас ту чистоту душі, яка була у первородного Адама до гріхопадіння.

Відродження душі у двох Таїнствах Церкви

За церковним звичаєм, Таїнства Покаяння (Сповіді) і Причастя відбуваються безпосередньо одне за одним. За словами преподобного Серафима Саровського, відродження душі звершується “через покаяння і повне очищення від усякої скверни гріховної Пречистими і Животворящими Таїнами Тіла і Крові Христових”. Недостатньо лише покаяння для збереження чистоти нашого серця і зміцнення нашого духу в благочесті та чеснотах. Господь сказав: “Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою і, не знаходячи, каже: повернусь до дому свого, звідки вийшов; і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших, ніж сам, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї  останнє гірше першого” (Лк. 11: 24–26).

Отже, якщо покаяння очищує нас від скверни нашої душі, то Причастя Тіла і Крові Господа напоює нас благодаттю і заважає поверненню в нашу душу лукавого духа, вигнаного покаянням. Разом із тим, хоч би яким необхідним було для нас Причастя Тіла і Крові Христових, воно не може мати місця, якщо не передує йому покаяння. Апостол Павел пише: “Хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крові Господньої. Нехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. Бо, хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає” (1 Кор. 11: 27–30). Як бачимо, Таїнство Причастя буде дієвим лише за належного приготування до нього, за попередньої самоперевірки та каяття у гріхах. І якщо останнього немає, то людина буде приречена на неміч, хвороби й навіть смерть.

Як часто потрібно Причащатися?

У четвертому проханні молитви Господньої “Отче наш” ми просимо про щоденне дарування нам “хліба насущного”. За  тлумаченням багатьох отців Церкви, під цими словами не слід розуміти звичайні хліб і їжу, які подає нам Бог вдосталь без нашого прохання (Мф. 6: 31–32). Так, святий Кіпріан пише: “Хлібом нашим ми називаємо Христа, тому що Він є Хліб тих, які їдять Тіло Його... Хліб же цей давати нам щоденно просимо ми, ті, що у храмі перебувають і Євхаристію щоденно в їство спасіння приймають, в тому розумінні, щоб не трапився з нами якийсь тяжкий гріх і нам не було заборонено прилучатися цього Хліба Небесного... Тому й ми просимо щодня давати нам Хліб наш, тобто Христа, щоб нам, тим, хто перебуває у Христі, не відступати ніколи від освячення Тілом Його”.

Праведний Іоанн Кронштадтський вказував на забуте апостольське правило відлучати від Церкви тих, хто три тижні не причащався. Преподобний Серафим Саровський заповідав дивеєвським сестрам “неодмінно сповідатися і причащатися у всі пости і, крім того, двонадесяті й великі свята: чим частіше, тим краще, не краяти себе думкою, що негідна; і не слід пропускати можливості якомога частіше користуватися благодаттю, дарованою Причастям Святих Христових Таїн. Благодать, дарована причастям, є такою великою, що якою б негідною і якою  б грішною не була людина, аби тільки в смиренному усвідомленні великої гріховності своєї приступила вона до Господа, Який спокутує всіх нас, нехай навіть з голови до ніг вкритих струпами гріхів, тоді очиститься благодаттю Христовою, дедалі світлішатиме, зовсім просвітліє — і спасеться”.

Зрозуміло, дуже добре причащатися і в дні своїх іменин і народження, а подружжям — у день їхнього одруження. Преподобний Алексій Зосимовський рекомендував своїм духовним дітям приступати до Причастя також і в пам’ятні дні їхніх покійних близьких — у дні їхньої кончини та іменин. Це сприяє єднанню у Христі живих і тих, хто відійшов в інший світ.

Як пише архієпископ Арсеній (Чудовський), “постійне Причастя має бути ідеалом усіх християн. Але ворог роду людського відразу зрозумів, яку силу дарував нам Господь у Святих Таїнах. І він почав відводити християн від Святого Причастя. З історії християнства ми знаємо, що спочатку християни причащалися щодня, потім чотири рази на тиждень, далі в неділю і свята, а там — у всі пости, тобто чотири рази на рік, нарешті ледь-ледь раз на рік, а інші й того рідше”.

“Християнин завжди повинен бути готовий і до смерті, і до Причастя”, — говорив один із духовних отців.

“Причащайтеся частіше і не говоріть, що недостойні, — закликає праведний Алексій Мечов. — Якщо ти так говоритимеш, то ніколи не причащатимешся, тому що ніколи не будеш достойний. Ви вважаєте, що на землі є хоча б одна людина, гідна Причастя Святих Таїн? Ніхто цього не достойний, а якщо ми все ж таки причащаємося, то лише з особливого милосердя Божого. Не ми були створені для Причастя, а Причастя для нас. Саме ми — грішні, недостойні, слабкі — більш, ніж будь-хто інший, потребуємо цього спасительного джерела”.

Чому ж ми, переважно, все ж таки не одержуємо благословення наших духовних отців на більш часте Причащання? Тільки через жорстокосердість і недбальство наше, тому що при нашому гріховному житті й відсутності постійного покаяння  ми почали б приймати Тіло і Кров Господні негідно. Якщо християни перших століть прагнули приступати до Святої Чаші щодня, то в XIX столітті багато християн у Росії вважали Причастя передсмертним напуттям. У наш час знову відродилося прагнення причащатися часто. Проте, знаючи, що до Чаші слід приступати після ретельної підготовки — говіння, багато хто не може знайти сил і часу для говіння (яке тим самим перетворюється на самоціль).

В основі вирішення питання про те, як часто нам потрібно причащатися, лежить ступінь підготовленості душі, її ревність, її любов до Господа, сила її покаяння. Тому Церква і довіряє вирішувати це питання священикам, духівникам.  Це, якраз, приклад того, що людина повинна в своєму житті поступово привчати себе до частого причастя, зростаючи в міру духовних сил, щоб причастя не було їй в осудження. Звичайно, причащатися не можна “для галочки”, заради виконання певних кількісних норм. Таїнство Євхаристії має стати для православного християнина потребою душі, без здійснення якої не можна прожити.

Про підготовку до прийняття Святих Христових Таїн

Той, хто бажає гідно причаститися Святих Христових Таїн, повинен за два-три дні молитовно підготувати себе до цього: старанніше молитися вдома вранці й увечері, відвідувати церковні богослужіння. Перед днем Причастя треба обов’язково бути на вечірній службі. До домашніх вечірніх молитов додається правило до Святого Причастя, обсяг якого визначається духовним отцем. Зазвичай воно включає канони:  покаянний Господеві Іісусу Христу, молебний до Пресвятої Богородиці, Ангела Хранителя, а також Послідування до Святого Причастя. З молитвою поєднується утримання від скоромної їжі — м’яса, яєць, молока і молочних продуктів, під час суворого посту — і від риби. Щодо іншої їжі треба дотримуватися помірності. Сімейним парам необхідно утримуватися від подружньої близькості.

Той, хто прагне причаститися, повинен, ліпше за все напередодні, до або після вечірнього богослужіння, щиро покаятися у своїх гріхах перед священиком, щиросердо розкриваючи свою душу і не замовчуючи жодного гріха. Перед сповіддю слід неодмінно примиритися як зі своїми кривдниками, так і з тими, кого образили самі. Без сповіді ніхто, крім немовлят і дітей до семи років, не може бути допущений до Святого Причастя.

Дітям досить важко дотримуватися всього молитовного правила підготовки до Причастя. Батькам потрібно разом з духівником обрати оптимальну кількість молитов, яка буде під силу дитині, потім поступово збільшувати число молитов, необхідних для підготовки до Причастя, аж до повного молитовного правила до Святого Причастя.

Для декого надзвичайно важко прочитати необхідні канони й молитви. З цієї причини багато хто протягом років не сповідається і не причащається. Дехто плутає підготовку до сповіді (при якій не потрібний такий великий обсяг прочитаних молитов) і підготовку до Причастя. Таким можна рекомендувати приступати до Таїнств Сповіді і Причастя поетапно. Спочатку потрібно належним чином підготуватися до сповіді і при сповіданні гріхів попросити в духівника поради. Потрібно молитися Господу, щоб Він допоміг подолати труднощі і дав сили, наскільки можливо, гідно приготуватися до Таїнства Причастя.

Оскільки прийнято приступати до Таїнства Причастя натщесерце, з дванадцятої години ночі вже не їдять і не п’ють (курці — не курять). Виняток щодо їжі роблять для немовлят (дітей до семи років). Але і дітей з певного віку (починаючи з 5–6 років, а якщо можливо й раніше) необхідно привчати до утримання.

Вранці також нічого не їдять і не п’ють і, звичайно, не палять, можна тільки почистити зуби (вода, яку ненавмисно проковтнули, не є перешкодою до таїнства). 

Якщо у храмі сповідь звершується вранці, необхідно прийти завчасно, до початку сповіді. Якщо сповідь звершена напередодні увечері, то той, хто сповідався, приходить на початок служби і молиться з усіма.

Як підходити до Святої Чаші

Заздалегідь, не перед самою Чашею, потрібно зробити  земний уклін. Якщо причасників багато, то, щоб не заважати іншим, поклонитися потрібно завчасно.

Коли відкривають Царські врата, слід перехреститися і скласти руки хрестоподібно на грудях: праву поверх лівої, і  так причащатися; відходити від Чаші потрібно також склавши руки.

Підійшовши до Чаші, слід голосно й виразно назвати своє ім’я, прийняти Святі Дари,  легенько поцілувати нижній край Чаші як ребро Христове. Дари розжувати (якщо це необхідно) і негайно проковтнути їх.

Не можна торкатися Чаші руками і цілувати руку священика. Біля Чаші хреститися не слід — піднімаючи руку для хресного знамення, можна ненавмисне штовхнути священика з Чашею і розлити Святі Дари.

Підійшовши до столика із запивкою, потрібно з’їсти антидор і випити теплоту. Тільки після цього можна прикладатися до ікон і розмовляти. 

Якщо Святими Дарами причащають із декількох Чаш, приймати їх можна тільки з однієї. Не можна причащатися двічі на день.

У день Причастя не прийнято вставати на коліна, за винятком поклонів у Великий піст при читанні молитви Єфрема Сиріна, поклонів перед Плащаницею Христовою у Велику Суботу й уклінних молитов на день Святої Трійці.

Прийшовши додому, слід, насамперед, прочитати подячні молитви після Святого Причастя; якщо їх читають у храмі після закінчення служби, треба вислухати молитви там. Після Причастя до ранку не слід також нічого випльовувати і виполіскувати вуста. Причасники повинні намагатися зберігати себе від пустослів’я, особливо від осудження, а щоб уникнути порожніх розмов, слід читати Святе Письмо, духовну літературу, додаткові молитви (Псалтир, канони, акафісти).  
Фотогалерея
© 2008-2017. Офіційний сайт Свято-Іллінської церкви Київської Митрополії Української Православної Церкви.

Всі права захищені.


Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на
http://orthodox-church.kiev.ua/

Головний редактор - протоієрей Віталій Косовський.





 
карта сайту: розділи, сторінки 1 2 3 4 5

Створення сайту "Лаймнет"