Проїзд:

Від залізничного вокзалу: тролейбус № 14, маршрутне таксі № 534, до зуп. «Вул. С. Струтинського»
Від ст. м. «Контрактова площа», «Арсенальна», «Печерська» : автобус № 62, до зуп. «Вул. С. Струтинського»
На метро: до ст. м. «Дружби народів» і пішки 15 хвилин (біля Печерського моста перетнути вул. Кіквідзе, спуститися по вул. Бастіонній, на перехресті повернути наліво на вул. Струтинського, пройшовши 100 м повернути направо, на вул. Мічуріна)

Історія монастиря:

На лісистих пагорбах на південь від Києво-Печерської Лаври спрадавна розташовувався Звіринець. Своя назва, ця місцевість отримала від князівських «звіриних ловів» в місцевих густих лісах, що рясніли дичиною. Саме на цьому місці князь Всеволод, син Ярослава Мудрого і влаштовує свою заміську мисливську резиденцію — «Червоний Двір» і трохи нижче, ближче до Дніпра — вотчинний монастир. У «Повісті минулих літ» повідомляється, що в 1070 році князь Всеволод заклав кам’яну церкву св. Михаїла в «монастирі Всеволожи на Видобичах». Храм будувався 18 років, а ще через декілька років при нім були влаштовані келії, трапезна, господарські будівлі і навіть окрема монастирська пристань.

Дослідники припускають, що попередником Видубицького був підземний монастир в Звіринецьких печерах. Він виник з декількох печерок ченців-відлюдників і був розширений русичами, що шукали наставників для чернечого життя. Звіринецький печерний храм, як і наземний спадкоємець, на Видубичах освячений на честь Архістратига Михаїла. Приблизно у кінці XI століття велика частина ченців перейшла в наземний монастир. У печерах же залишилися жити самітники і декілька ченців, які здійснювали поховання покійної братії.

На думку істориків, печерна обитель на Звіринці була зруйнована до середини XIII століття під час одного з численних набігів кочівників — печенігів, половців або монголо-татар. Після загибелі печерного комплексу, доступ в окремі печерні галереї зберігався. Вони, ймовірно, аж до XVI — XVII віків використовувалися для поховання покійну братію. Але велика частина печер виявилася заваленою і безповоротно втраченою.

У червні 1911 р. ігумен Валентин (Коротенко), що ніс послух духівника Іонинської обителі, дізнається від місцевих жителів про відкриття нової печери на Звіринецькому пагорбі. На одному з схилів, де населення добувало для будівельних потреб глину, утворилася велика порожнина, а потім зсув оголив напівзавалений вхід в печери. Ігумен Валентин просить благословення у намісника Лаври і поселяється поблизу. Він почав щодня здійснювати панахиди про похоронених в печерах, служити молебні на прохання численних богомольців, у великій кількості тих, що приїжджали з усіх кінців тодішньої Росії. Поступово, з безлічі трудників, богомольців та ченців складається свого роду община, що поклала почало скиту.

За допомогою опікуна скиту князя Володимира Жевахова була орендована ділянка землі над печерами, притягнені досвідчені археологи, побудований Надпечерний храм з келіями. По клопотанню князя община на Звіринецьких печерах отримала статус скиту Києво-Печерської Лаври.

У 1912—1914 роках, під час розкопок в печерах було знайдено близько 200 чернечих поховань, кипарисова панагія (нагрудний єпископський знак) і написаний на овальній залізній пластині образ Богородиці, названий пізніше Звіринецьким. Ікона була поміщена в дорогоцінний оклад, виготовлений на засоби князя Жевахова.

У 1913 році престол Надпечерного скитського храму був освячений на честь Різдва Пресвятої Богородиці. А через півроку престол бічної межі храму був освячений на честь улюбленого князем святителя Іоасафа Білгородського. У той час скит об’єднував вже близько 40 насельників.

Після більшовицького перевороту і гонінь, що почалися, на Церкву Звіринецький скит поступово приходить в занепад, а через відсутність засобів і інтересу з боку держави подальші дослідження в печерах були припинені. У 30-і роки влада закрила монастир. Ченці були репресовані, храм зруйнований, майно розграбоване, а безліч знахідок з печер безслідно зникли.

Князь Володимир Жевахов в 1924 році в скитському храмі приймає чернече постриження з ім’ям Іоасаф, а в 1926 році очолює Звіринецький монастир. Послуживши Церкві Христовій близько 11 років в єпископському сані, в грудні 1937 року він був розстріляний під Курськом.

У 1997 році, милістю Божою, насельники Свято-Троїцького Іонинського монастиря поклали початок відродженню Звіринецького скиту. Зазвучали слова молитви в печерній церкві, потягнулися богомольці до древньої святині. У грудні 2007 року відбулася закладка храму Різдва Богородиці, головного в монастирському комплексі, що будується.

У квітні 2009 року було встановлено місцеве святкування Собору преподобних отців Звіринецьких в 5-й тиждень Великого поста, а в липні того ж року був заснований Свято-Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир.

Намісник монастиря: Архімандрит Кассіан (Шостак)

Кількість насельників: 7 насельників: 5 ченців (архімандрит, ієромонах, 3 ієродиякони) і 2 послушники

Святині монастиря:

Точний список ікони Божої Матері «Скоропослушниця» в окладі (дар монастиря Дохіар, Св. Гора Афон), Точний список ікони Божої Матері Звіринецкій в срібному окладі (прототип знайдений в 1913 р. в древньому чернечому похованні в Звіринецьких печерах), Ікона Божої Матері «Усіх скорботних Радість» (Києво-Звіринецький храмовий образ, 1918 р.), Мощі преподобних отців Звіринецьких (XI — XIII століття)

Престольні свята, дні шанування чудотворних і шанованих ікон, святих покровителів, інші пам’ятні для монастиря дати:

 Диво Архістратига Михайла в Хонах (6/19 вересня), Собор преподобних отців Звіринецьких (5-й тиждень Великого Поста), Різдво Пресвятої Богородиці (8/21 вересня), Свт. Іоасаф, єп. Білгородський (4/27 вересня), Сщмч. Іоасаф, будівельник Звіринецького скиту, єп. Могильовський (21 листопада/4 грудня), Ікони Божої Матері Звіринецкої (13/26 жовтня), Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» (24 жовтня/6 листопада), Ікони Божої Матері «Скоропослушниця» (9/22 листопада)

Загальний розклад Богослужінь:

— Неділя, в 8:00 Божественна Літургія, після закінчення здійснюється молебень преподобним отцям Звіринецьким в печерах;
— Неділя, в 12:00 молебень Пресвятій Богородиці, з акафістом перед Її іконою «Усіх скорботних Радість»;
— Неділя, в 16:00 вечерня з акафістом Архістратигові Михайлу;
— Четвер, в 18:30 молебень Пресвятій Богородиці, з акафістом перед Її іконою «Скоропослушниця»;
— Субота, в 8:00 Божественна Літургія в печерному храмі (причасникам необхідно сповідуватися на передодні увечері);
— Субота, в 16:00 Всенощна.

Сайт монастыря: http://www.zvcaves.kiev.ua