Великий і радісний для нас день Преображення Господнього. Ще раз у своєму житті ми духом сходимо на Фаворську гору. Очима віри ми споглядаємо разом з апостолами Петром, Яковом та Іоанном, які піднялись зі Спасителем на її вершину, славу Божу в священні хвилини цієї події, що відбулася напередодні хресних страждань і смерті нашого Спасителя.

Благовіщення Божої Матері Свята Церква називає початком нашого спасіння. У цей день Діві Марії явився Архангел з благою звісткою: “Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти між жонами... Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і породиш Сина, і наречеш ім’я Йому Іісус... Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим” (Лк. 1, 28, 30 — 31, 35).

Праведному Симеону було обіцяно, що він не помре, доки не побачить Христа Спасителя. У сороковий день після Різдва Христового Матір Божа Пречиста Діва Марія за старозавітним звичаєм принесла Своє Божественне Дитя до храму. На цей час у храмі був старець Симеон. Він упізнав Христа Спасителя, узяв Його на свої руки і промовив чудову молитву, яку ми й донині повторюємо: “Нине отпущаеши раба Твоего, Владыко... с миром”.

З великої любові до людства прийшов на землю Син Божий, прийнявши на Себе плоть людську. Через неї ми побачили славу Божу, передвічне Світло та Божество. Ми сприймали Його простим і довірливим серцем віфлеємських пастухів, яким Ангели Божі сповістили про пришестя у світ Христа. Ми сприймали Його і мудрістю трьох східних волхвів, яких істинне знання та глибока мудрість привели до печери, де народився Богонемовля Христос.

У Символі віри ми сповідуємо Господа і Бога нашого Іісуса Христа, Котрий “Нас ради людей і нашого ради спасіння зійшов з небес і втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став Людиною”.  Сам Христос запитував свого часу фарисеїв: “Що ви думаєте про Христа, чий Він Син?” І у відповідь почув: “Давидів”. Тоді Іісус сказав: “Коли Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?..” “І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова” (Мф. 22, 42–46).

“Ангели вхождение Пречистыя, зрящи, удивишася”, — співає сьогодні свята Церква, розділяючи радість вишнього світу через Введення у храм Преблагословенної Діви Марії, Божої Матері. Ангели дивуються... Що ж повинні в такому разі робити ми, люди? Преблагословенна Діва обрана від світу, від людей. І це не тільки викликає наш подив, але й спонукає до глибоких роздумів, і сповнює великої радості. Належачи до роду людського, Вона в досконалості Своїй досягла того, що стала Чеснішою Херувимів і Славнішою без порівняння Серафимів.

Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість. У небесній славі, де божественне світло передається від одного ангельського чину до іншого, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою «чеснійшою від Херувимів і славнійшою без порівняння від Серафимів».

Свята рівноапостольна Єлена, мати царя Константина, чудом Божим знайшла у Святій Землі Животворящий Хрест Христовий. Патріарх Єрусалимський Макарій підіймав знайдений Хрест угору, щоб люди могли побачити його, поклонитися йому і молитовно до нього припасти. Від того часу Церква святкує Воздвиження Хреста Господнього, від того часу співають у Православній Церкві: “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо”.

Народження кожної людини — це таємнича подія. Це не подія тільки для реєстрації... Щодо іншого — це справжнє диво, бо у світ приходить нова істота, сповнена таємниці. Справді, невідомо, що принесе новонароджена людина у світ і що подарує їй життя? Саме тому кожну дитину батьки й родичі зустрічають з трепетом. Саме тому перший крик її все життя лунає в серці батьків.