Анонс | Новини | Монастирі Києва | Храми Києва | Фотогалерея | Карта сайта
Укр | Рус
Яндекс.Метрика

Рекомендуємо

Image
Image Монастыри и храмы Киева
Монастыри и храмы УПЦ
Image
Украинский хостинг, сайт бесплатно, раскрутка сайта бесплатно. Киевские Митрополиты

 
Храм преподобного Феодора Освященного
Адреса: вул. Багговутівська, 4 а
Благочиніє: Подільське благочиння

Настоятель – ієрей Петро Семащук

Храмове свято – 29 травня.

Богослужіння:
П'ятниця, субота – вечірнє в 17:00. Субота, неділя – Літургія в 9:00. Неділя – Акафіст Почаєвській іконі Божої Матері в 17:00. Вівторок – молебень з водосвяттям і акафістом свт. Спиридону Триміфунтському чудотворцю в 14:00. Середа – молебень з акафістом іконі Божої Матері «Невипивана Чаша» в 14:00. Четвер – молебень з водосвяттям і акафістом свт. Миколаю Мір Лікійських Чудотворцю в 14:00.

Додаткові відомості:

Християнські бесіди для дорослих по воскресних днях в 19:00.
Проводяться заняття з дітьми Воскресної школи.
Ведеться збір дозвільних документів для початку будівництва типового храму.

Історія:
Парафіяльна церква Лук'янівки (іноді її називали Лук'янівською церквою) являла собою одне з найкращих церковних споруд не лише Києва, а й усієї тогочасної України. Вона займала садибу, що стояла на розі сучасних вулиць Овруцької і Багговутівської. На садибі залишилися старі причтові будівлі по вул. Овруцькій, 7 і 7-а.
Населення Лук'янівки клопоталося про спорудження церкви з 1865 р. За первісною пропозицією наглядача за церковним будівництвом на Київщині підполковника Вісковатова, храм мав бути залізно-фахверковим, але таку церкву, зрештою, спорудили в іншому місці ("Залізна" церква на сучасній пл. Перемоги). Київський архітектор Микола Юргенс підготував для Лук'янівки проект як цегляного, так і дерев'яного храму. Проте Технічно-будівний комітет МВС у Петербурзі їх відхилив і натомість надіслав від себе затверджений у червні 1869 р. проект цегляної церкви, виконаний петербурзьким інженером-архітектором Петром Меркуловим. Прив'язку проекту і коригування кошторису доручили Юргенсу. Внаслідок тривалого відрядження він 1870 р. був змушений відмовитися від виконання будівельних робіт, відповідальність за які поклали на архітектора Петра Федорова. Спорудження тривало протягом 1871-74 рр. Вагому частину витрачених коштів було отримано згідно з заповітом колезького асесора Федора Іванова. Ймовірно, через це храм найменували на честь св. Феодора Освяченого. Значне сприяння при будівництві церкви надав власник маєтку на Лук'янівці генерал Олександр Багговут, у подальшому — титар (староста) храму. Церква мала характерний для псевдоросійського стилю вигляд: однокупольний об'єм, увінчаний великою цибулястою банею і чотирма декоративними верхами навколо неї, над притвором видовженої західної частини — наметова дзвіниця. Бані було пофарбовано під шахівницю.
1887 р. розпочалися роботи з розширення церкви. Була запроектована прибудова майже симетричних об'ємів — північного і південного. Згідно з задумом ініціатора прибудови Турвонта Кибальчича — мешканця Лук'янівки, колекціонера, аматора мистецтв і археології — південний приділ на честь Воскресіння Христового мав містити підземне святилище на зразок печери Гробу Господнього в Єрусалимі. У північному приділі на честь святої Єлизавети проектувалася копія печерного храму святого Климента в Інкермані. Розробку проекту здійснено під керівництвом академіка архітектури А. Парланда за натурними обмірами печерних святинь, виконаними Кибальчичем. Роботами керував архітектор Олександр Кривошеєв. Південний приділ був готовий 1893 р., північну прибудову завершено 1895 р., після чого внутрішні суміжні стіни між первісним храмом та прибудовами були частково розібрані з улаштуванням арок. Приділи мали наметові завершення.
Внутрішній живопис храму був виконаний у дусі давньоруських фресок. З Києво-Печерської Лаври до церкви перенесли точну копію стародавнього образу Воскресіння Христового, що міститься над Гробом Господнім. Кибальчич подарував храму численні реліквії, зібрані ним у Святій Землі.
При Федорівській парафії діяло Лук'янівське дамське попечительство про бідних. Воно утримувало денний притулок, сполучений з парафіяльною школою на вул. Овруцькій, 14 (будинок не зберігся), та школу домоводства на сучасній вул. Тропініна, 10, засновану коштом інженера Олексія Якубенка. Храмовий погост використовувався як невеликий цвинтар. Тут безпосередньо на розі вул. Овруцької і Багговутівської було споруджено наметову каплицю з родинним склепом генерала Ф. Пишенкова (архітектор Євген Єрмаков, 1905 р.).
Радянські органи зареєстрували парафіяльну громаду у лютому 1921 р. У середині 1920-х років її було передано "обновленцям". На початку 1930-х років храм був закритий і близько 1935 р. знищений разом із цвинтарем.

Настоятель
ієрей Петро Семащук

докладніше
до списку
 
Фотогалерея
© 2008-2017. Офіційний сайт Свято-Іллінської церкви Київської Митрополії Української Православної Церкви.

Всі права захищені.


Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на
http://orthodox-church.kiev.ua/

Головний редактор - протоієрей Віталій Косовський.





 

Создание сайта "Лаймнет"